Презентація до практичної роботи з історії Середніх віків у 7 класі. Тема "Організація влади у "варварських королівствах", Франкській імперії, Візантійській імперії, перших Арабських халіфатах"

https://drive.google.com/file/d/15hsOSL0U2VCfQneu3R13LJanCLY2DMwb/view?usp=sharing

Історія Середніх віків. 7 клас.

 

Тема. Практичне заняття. Організація влади у «варварських королівствах», Франкській імперії, Візантійській імперії, перших Арабських халіфатах. Мета: зіставити способи організації влади у «варварських королівствах», Франкській імперії, Візантійській імперії, перших Арабських халіфатах;

Розвивати вміння учнів працювати з різними видами джерел, виділяти головне, формулювати нескладні висновки;

Виховувати повагу до здобутків  представників історії середніх віків.

Тип уроку: практичне заняття

Обладнання: підручник, атласи, ілюстрації.

 

                                    ХІД     УРОКУ

І.Оргмомент.

ІІ. Перевірка знань учнів.

Робота з картою.

Покажіть на карті, дайте відповідь:

1.     – територію Аравійського півострова. Як природнокліматичні умови вплинули на розвиток господарського життя арабів у до ісламський період?

2.     – територію держави Мухаммеда. Яку роль відіграло прийняття ісламу в об’єднанні арабів?

3.     – території завойовані арабами в 632-631 рр. чим полегшувалися і що мали за мету арабські завоювання?

4.     – території, завойовані за правління Омейядів. Як було організовано управління в халіфаті?

5.     – території, контроль над яким Арабська держава втратила за правління Аббасидів. Чому Арабський халіфат почав розпадатися?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Вивчення нового матеріалу за планом:

1. Організація влади у «варварських королівствах».

Усі питання Хлодвіг вирішував самостійно або радився з довіреними особами. У розпорядженні короля була постійна військова дружина, на утримання якої, за римським звичаєм, почали збирати податки.

Для збору податків і підтримання порядку в державі Хлодвіг із близьких йому людей призначав правителів — графів. Найвищим суддею у Франкському королівстві був сам король.

                                           Система управління франками за Хлодвіг

                                                         Король

 

Королівський двір       Дружина                   Графи                   Ополчення

 

2. Організація влади у Франкській імперії.

                                               Імператор

                  Канцлер  Стольник   Чашник   Конюший

Герцоги       Графи       маркграфи ( ст.. 62,63 підручник О.Карліної)

3. Організація влади у Візантійській імперії.

                                               Василевс

Судові                 військові               податкові відомства    Синкліт (сенат)

 

4. Організація влади у  перших Арабських халіфатах.

V. Закріплення.

1. Кому належала влада у:

-«варварських королівствах»,

- Франкській імперії,

- Візантійській імперії,

- перших Арабських халіфатах ?

 

VІ.  Домашнє завдання. Підготуватися до оцінювання знань, повторити §1-7

VІІ. Підсумок уроку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку. 5 клас. Вступ до історії України та громадянської освіти.

 

Тема. Лічба часу в історії

Мета: ознайомити здобувачів освіти з одиницями вимірювання історичного часу та особливостями лічби часу в історії; ознайомити зі способами упорядкування хронологічних даних; продемонструвати, як за допомогою лінії історичного часу встановлювати хронологічну послідовність подій; створити умови для розуміння особливостей літочислення до і після Різдва Христового; ознайомити учнів з тим, як історики рахують час події; формувати первинні хронологічні уміння, формувати вміння працювати в групах, парах, розв’язувати історичні задачі, висловлювати власну думку, робити висновки; розвивати в учнів інтерес до історії.

Очікувані результати: Після цього уроку учні будуть: знати одиниці вимірювання часу, поняття «рік», «століття», «тисячоліття», «ера» поняття «літочислення»; вміти визначати за визначеним вчителем алгоритмом розташовувати події у хронологічній послідовності та століття, коли відбулась подія; усвідомлювати важливість правильного визначення історичного часу для розуміння логіки історичних процесів.

Обладнання:роздатковий матеріал. 

                                                 Хід уроку                                                                                                                 

І. Організація класу

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда: 1) Які системи літочислення використовують в сучасному світі? 2) Яку роль відіграє Григоріанський календар? 3) Чому історики прагнуть привести дані хронології до єдиної системи літочислення?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу за планом:

1.     Як прийнято записувати історичні дати.

2.     Як визначити номер століття. Розповідь вчителя

Практичне завдання.

Запишіть у зошит рік свого народження й рік, в якому ми з вами живемо. Визначте, яке це століття та тисячоліття.

Робота в групах. Робота з таблицею

Практичне завдання

 Робота в групах

ІУ. Закріплення вивченого

 Online завдання

У. Домашнє завдання §10-11 п.1, 2

УІ. Рефлексія. Вправа «Плюс-мінус-цікаво»

Конспект уроку. 5 клас. Вступ до історії України та громадянської освіти.

 

Тема. Розвиток систем літочислення

Мета: ознайомити здобувачів освіти з одиницями вимірювання історичного часу та особливостями лічби часу в історії; ознайомити зі способами упорядкування хронологічних даних; продемонструвати, як за допомогою лінії історичного часу встановлювати хронологічну послідовність подій; створити умови для розуміння особливостей літочислення до і після Різдва Христового;  розвивати ключові компетентності: спілкування державною мовою; математична компетентність; інформаційно-цифрова компетентність; уміння вчитися впродовж життя; соціальна та громадянська компетентності; розвивати історичну компетентність (хронологічну, просторову, інформаційну, логічну, аксіологічну); виховувати пунктуальність, організованість, відповідальність.

Очікувані результати: Після цього уроку учні будуть: знати одиниці вимірювання часу, поняття «рік», «століття», «тисячоліття», «ера» поняття «літочислення»; вміти за визначеним вчителем алгоритмом розташовувати події у хронологічній послідовності; розрізняти системи літочислення, пояснювати їх на прикладах; усвідомлювати важливість правильного визначення історичного часу для розуміння логіки історичних процесів.

Обладнання: роздатковий матеріал

                                                   Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань

 Фронтальна бесіда: 1) Які одиниці вимірювання часу ви знаєте? 2) Що таке історичний час? 3)Яка з допоміжних історичних дисциплін займається встановленням  точних дат історичних подій?

ІУ. Вивчення нового матеріалу за планом:

1.     Хронологія і літочислення. Розповідь вчителя

 Практичні завдання

1.     Григоріанський календар. Розповідь вчителя

Гімнастика для очей

 Робота зі схемою

 Практичне завдання

 Робота в групах

У. Закріплення вивченого

1. Напишіть сенкани «Хронологія», «Історичний час».

УІ. Домашнє завдання .§ 9

Рефлексія. Вправа «Плюс – мінус- цікаво»

Конспект уроку. 5 клас. Вступ до історії України та громадянської освіти

 

Тема. Узагальнення і тематичний контроль за розділом «Науки, що вивчають минуле»

Мета: повторити й узагальнити матеріал, вивчений протягом першої теми; розвивати в учнів уміння аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, працювати з джерелами інформації, висловлювати власну точку зору щодо тих чи інших історичних явищ і подій; сприяти появі в учнів зацікавленості до історичних подій; виховувати вільну особистість, яка визнає загальнолюдські та національні цінності й керується морально-етичними критеріями та почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: продемонструвати свої знання з тем «Науки, що вивчають минуле»; оцінити рівень власних начальних досягнень із даної теми; набути навичок роботи над завданнями різних рівнів складності.

                             Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Який предмет ви почали вивчати?

Що вивчає історія?

За допомогою чого вивчають минуле?

Які науки допомагають історикам?

ІУ. Виконання завдань.

1. 1. Розгадайте ребуси — визначте назви наук-помічниць історії. Уявно утворіть пари — з’єднайте зображення ребусів і текстові поля, що позначають предмет їх вивчення.

               3. Розташуйте історичні джерела у відповідні їх виду поля

Речові джерела    Писемні джерела  Візуальні джерела       Усні джерела

4. Утворіть логічні пари

5. Оберіть пам’ятку для дослідження і дослідіть це історичне джерело  за допомогою пам’ятки

У. Рефлексія.

«Кольорова феєрія»

Учні оцінюють свою роботу. Вони вішають смайлики чи стікери в колонки “добре” або “незадовільно”.

 

УІ, Домашнє завдання. Повторити раніше вивчений матеріал.

Декада предметів художньо-естетичного циклу та трудового навчання

Проект "Формування здоров'язберігаючого освітнього середовища на уроках історії

-          створити здоров'язберігаюче освітнє середовище на уроках історії.

1. Вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми здоров'язберігаючих технологій.
2. Розробити анкети для виявлення ефективності проекту на всіх його етапах.
3. Розробити методичні рекомендації по впровадженню здоров'язберігаючих технологій на уроках історії.

Пошуковий: пошук і опрацювання літератури за темою проекту. Розробка відповідного діагностуального інструментарію.

Діагностичний : виявлення рівня розвитку в учнів пам’яті, уваги, уяви, мислення, мовлення, інтересу до предмету, мотивів у навчанні.

Адаптаційний: розробка методичних рекомендацій по впровадженню здоров'язберігаючих технологій на уроках історії. Виявлення ефективності проекту, корекція.

• проведення  діагностування рівня розвитку в учнів пам’яті, уваги, уяви, мислення, мовлення, інтересу до предмету, мотивів у навчанні;
• розробка комплексів фізкультхвилинок, рухівок;
• опрацювання різних джерел інформації з метою підбору матеріалів здоров'язберігаючої тематики для використання на уроках історії;
• розробка комплексів ігор-енергізаторів та ігор-оптимізаторів для використання на уроках;

Довести, що засвоєння навчального матеріалу не може досягатися ціною здоров’я дитини, рівень вимог до її розумової діяльності повинен відповідати віковим та індивідуальним потребам.

 З огляду на це дібрати такі методи виховання і навчання учнів, які надавали б дитині свободу вибору, дозволяли емоційно пережити все, із чим стикається учень у своєму оточенні, зберегти нормальну здатність сприйняття, запобігти інтелектуальному стомленню, стимулювати уяву, фантазію, сприяли б розвитку пам’яті, мислення, емоційно-почуттєвої та вольової сфер особистості. Не менш важливим є педагогічно доцільне використання  методів оцінювання навчальної діяльності дітей та їхнього заохочення, які дозволяють порівнювати учня не з іншими, а із самим собою. Це дозволить дитині сприйняти власну унікальність, усвідомити й адекватно оцінити свої можливості, що є необхідною основою особистісного зростання.

 Важливо також розробити раціональний руховий режим на уроках історії, щоб попередити виникнення втоми і своєчасно змінити завдання, правильно розподілити навантаження.

Конституція України визнає життя та здоров’я людини за найвищу соціальну цінність.

Згідно з Основним законом держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність та зобов’язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток суспільства та держави в цілому.

 Зараз ніхто не відштовхує думку про те, що за молоддю майбутнє, що саме ця категорія населення приведе до позитивних перетворень у суспільстві. Але поряд з тим вочевидь стає залежність ефективності використання цього потенціалу від рівня здоров’я молодого покоління, його способу життя.

Конституція України,

Закон України «Про загальну середню освіту»,

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті,

Державна програма «Діти України»,

Державний стандарт середньої освіти.

• проведення моніторинг рівня розвитку в учнів пам’яті, уваги, уяви, мислення, мовлення, інтересу до предмету, мотивів у навчанні;
• створення комплексу фізкультхвилинок, рухівок;
• створення підбірки матеріалів;
•  розробка комплексів ігор-енергізаторів та ігор-оптимізаторів для використання на уроках;

Моніторинг рівня розвитку в учнів пам’яті, уваги, уяви, мислення, мовлення, інтересу до предмету, мотивів навчання.

Діагностика рівня розвитку пам’яті учнів. ( учням пропонуємо текст з певним обсягом інформації. Ця інформація містить хронологічні, картографічні, фактографічні відомості, імена історичних осіб, терміни і слова-історизми, кількість яких чітко означена.)

5 клас.

 Дослідження історії – це тривала і важка робота, під час якої історики вивчають різноманітні документи, знаряддя праці й побуту, залишки давніх споруд тощо, з метою пізнання минулого. Саме завдяки кропіткій і наполегливій праці істориків ми сьогодні знаємо досить багато про життя людей на території України від найдавніших часів до сьогодення.

Батьком нашої історичної науки небезпідставно вважається чернець Нестор з Києво-Печерської лаври, котрий 1113 р. склав літопис «Повість минулих літ», де розповів про витоки історії нашої землі. Недарма «Повість минулих літ» увійшла до списку 100 найдавніших книг світу.

Творчу спадщину історика Михайла Грушевського складають понад дві тисячі праць. Він був людиною різнобічних талантів. Батьки навчили його любити рідну землю. Бажання глибше осягнути історію рідного народу привело Грушевського до Київського університету. Відтоді свою долю він пов’язав з історією України фахово, ставши вченим-істориком.

Українські археологи здобули визнання у світі завдяки зробленим ними важливим відкриттям. Чимало археологічних пам’яток відшукав Вікентій Хвойка (1850-19140 – відомий український археолог-любитель. Однією з них стала знахідка поселень так званих трипільців. Якою була самоназва цього даного народу, що заселяв значну територію між Дніпром та Дністром,- невідома. Так їх стали називати за назвою села Трипілля на Київщині, де 1893 року археолог розкопав перші поселення цього народу.

У тексті закладено низку інформаційних одиниць:

Хронологічних(дати)	2	1113,1893
географічних	6	Україна, Київ, Трипілля, Київщина, Дніпро, Дністер
Фактичних	3	Києво-Печерська лавра, «Повість минулих літ», Київський університет,
Персональних	3	Нестор, М.Грушевський, В.Хвойка
Терміни	8	Історія, історики, чернець, літопис, університет, археологія, археологи, поселення

Загалом  дається 22 одиниці інформації. Після ознайомлення з текстом, одразу після уроку, через тиждень або два, залежно від того, який вид пам’яті діагностується, учням пропоную відтворити інформацію з визначеної теми. Відсоток засвоєної інформації характеризує рівень пам’яті учнів:

До 40% - низький;

40-70% - середній;

Понад 70% - високий.

Проміжні результати фіксуємо в таблиці.

Прізвище учня	Після    уроку					Через тиждень
	дати	геогр.	особи	факти	терміни	дати	геогр.	особи	факти	терміни

Діагностика рівня розвитку уваги.

Заповніть прогалини у тексті таким чином, щоб вийшло зв’язне оповідання:

«Козацька столиця, надійно захищена міцними _____, вражала ошатними___, численними___ .

З усього видно, що тутешній володар цінує ___ й ____ на ____ .

- Ну що, друже, довідався щось про володаря цих країв?

- Дізнався тільки, - і то головне, що козацький ____ не байдужий до ___ й _____ : скрізь у своїх володіннях закладає ____ й ____ , відбудовує занедбані_____, підтримує своїм коштом____ . У палаці його мешкає чимало ____: є в нього ____ - німці, є й ____ з Італії.

Сам багато ___ різними мовами, має найкращу в Україні ___, пише ___, складає ____.

-          То, може, й нам спробувати найнятися до пана ____ . Що, як справді поталанить?»

Оцінюючи результати виконання завдання, враховуються такі показники, як швидкість добору слів та ускладнення, виявляється критичність учня: чи намагається він зіставляти слова з розумінням всього тексту в цілому, чи перевіряє роботу, перед тим як її здати, тощо.

Завдання на перевірку стійкості уваги.

Роздивіться ілюстрації та, використовуючи додаткову літературу, заповніть таблицю і зробіть висновок про існування або відсутність існування спадковості в одязі греків та римлян».

	Нижній одяг	Верхній одяг	Головне вбрання	Взуття
Стародавня Греція
Стародавній Рим

Діагностика рівня розвитку уяви.

Виконайте завдання:

• уявіть себе селянином і опишіть робочий день;
• уявіть імовірний перебіг подій;
• допишіть оповідання за запропонованим початком;
• складіть якомога більше різних речень із запропонованими словами;
• намалюйте або домалюйте картину;
• намалюйте максимальну кількість предметів, що стосуються вивченої теми на основі геометричної фігури ( кола, квадрата тощо);
• складіть розповідь, від імені історичної особи.

При оцінці виконання завдання до уваги беруться оригінальність, завершеність, кількість запропонованих варіантів, кількість і якість використаних художніх засобів та ін.

Діагностика рівня розвитку мислення.

Згрупуйте наведені нижче історичні поняття

Авари	Гуни	Каштелян	Поділля
Анти	Данина	Князь	Покуття
Апостол	Дзвіниця	Кобзар	Ратуша
Балади	Дитинець	Кріпацтво	Словени
Біблія	Диякон	Ліра	Слов’яни
Буковина	Дружина	Літопис	Собор
Венеди	Думи	Магістрат	Федерація
Верв	Євангеліє	Магнати	Федералізм
Вівтар	Єпархія	Митрополит	Фібула
Воєвода	Закарпаття	Мозаїка	Фільварок
Волинь	Закони	Монархія	Фреска
Волхви	Замок	Монастир	Холмщина
Вотчина	Ідол	Олігархія	Християнство
Галичина	Ікони	Оранта	Церква
Гетьман	Іконостас	Орда	Чернець
Городище	Імперія	Панікадило	Шляхта
Готи	Інкунабула	Парафія	Язичництво
Графіті	Каплиця	Патріарх	Ярмо, ясир

1. Згрупуйте картки і дайте коротенькі назви групам понять.
2. так само, як ви поєднували картки, спробуйте об’єднати групи, не перекладаючи з раніше утворених груп окремі поняття. Нових груп має бути якомога менше.
3. Продовжте об’єднання груп, доки їх не залишиться 2-3.

При підбитті підсумків ураховується час виконання роботи, критерії групування, самостійність виконання завдань, аргументація принципів класифікації

Діагностика рівня розвитку мовлення.

Для визначення рівня розвитку мовлення учнів за основу беремо розгорнуту розповідь учня (письмова або усна, залежно від того, яке мовлення діагностується). При цьому оцінюється:

• загальний осяг;
• змістовність ( кількість одиниць інформації переданих у розповіді);
• логічність побудови (кількість взаємозв’язаних змістових ланок);
• ступінь складності (логічність ланок);
• завершеність (наявність узагальнень та висновків);
• точність ( відсутність фактичних помилок);
• доказовість ( посилання на авторитетні свідчення, документи, думки вчених);
• науковість (використання спеціальної термінології);
• художність та емоційність ( використання художніх засобів метафор, гіпербол, фразеологічних зворотів, інтонації, міміки, жести тощо);
• правильність ( відсутність пауз, слів-паразитів, повторів думок та мовних конструкцій, тавтологія).

Діагностика рівня розвитку інтересу до предмету.

Заповніть таблицю вписавши у стовпчики три предмета, які, на вашу думку є найнеобхіднішими(1), цікавими(3) та такими, що вимагають додаткового вивчення. У стовпчики 2 і 4 треба вписати літери тих відповідей, які аргументують вибір учнів.

Необхідні предмети	Чому?	Цікаві предмети	Чому?	Додаткові предмети

Необхідні тому, що:

А) їх знання знадобилися у трудовій діяльності;

Б) це наука, що інтенсивно розвивається та відіграє важливу роль у суспільстві;

В) ці знання знадобляться для вступу до ВНЗ;

Г) цей предмет допомагає розібратися у повсякденному житті, сучасних і минулих подіях;

Д) формуються корисні уміння, які знадобляться у житті;

Е) цей предмет допомагає розібратися у собі та інших людях, знайти своє місце в житті;

Ж) про важливість цього предмета кажуть батьки і вчителі.

Цікавий тому, що:

А) дізнаєшся про нові факти та події;

Б) дізнаєшся про життя людей та їх діяльність;

В) з’ясовуєш причини подій та явищ;

Г) цікаво слухати пояснення вчителів, читати підручники, дивитися фільми;

Д) розв’язуєш завдання, заповнюєш таблиці, складаєш схеми;

Е) знаходиш додаткові відомості;

Ж) сам знаходиш пояснення явищ, ставиш і розв’язуєш проблему;

З) учитель любить свій предмет, захоплюється ним і передає це дітям;

І) багато хто з учнів захоплюється цим предметом;

К) розширюється світобачення людини;

Л) легкий предмет, не вимагає багато часу на підготовку;

М) складний предмет, треба напружувати волю, увагу та мислення.

Якщо у першому випадку учні дали подібні відповіді, то це означає, що історія має для них:

• А, Б – широке соціальне та пізнавальне значення;
• В, Д – особистісне і ділове;
• Г – світоглядне,
• Е – особистісне й виховне.

Якщо у другому випадку учні дали аналогічні відповіді, то це означає, що історія їм цікава через:

• А, Б, В – зміст навчального предмету;
• Г, Д, Е, Ж – характер пізнавальної діяльності при вивченні історії;
• З,І, К – характер відносин між учителем та учнями під час навчання.

Наприкінці півріччя учням можна запропонувати таку анкету:

Анкета

1. Яке місце серед предметів, які ти вивчаєш цього навчального року, ти б відвів історії?
2. Які уроки (теми) з історії тобі особливо запам’яталися?
3. Які пізнавальні (домашні) завдання тобі подобається виконувати?
4. Які історичні книги (фільми, телепередачі) ти прочитав (переглянув) у цьому півріччі?
5. Що ти можеш запропонувати, щоб зробити вивчення історії цікавішим?

Діагностика рівня розвитку мотивів навчання.

Дайте відповіді на запитання «Чому ти вчиш історію?»

1. Це мій обов’язок.
2. Прагну бути корисним суспільству.
3. Прагну бути грамотним.
4. Хочу бути розумним та ерудованим.
5. Прагну здобути корисні та ґрунтовні знання з історії.
6. Хочу навчитися самостійно працювати.
7. Всі вчать, я – теж.
8. Батьки примушують.
9. Подобається отримувати гарні оцінки.
10. Щоб дістати схвалення учителя.
11. Щоб спілкуватися з друзями.
12. Для поглиблення розумової діяльності.
13. Класний керівник примушує.
14. Хочу вчити.

Серед наведених варіантів учні перевагу віддають таким мотивам:

• 1,7,8,13 – обов’язку та уникнення неприємностей;
• 2,5 – широким суспільним мотивам;
• 3,4,6, 12, 14 – самовдосконалення та самореалізації;
• 11 – реалізації потреби у спілкуванні;
• 9,10 – самоствердження.

Комплекс фізкультхвилинок і рухівок.

Конституція України визнає життя та здоров’я людини за найвищу соціальну цінність.

Згідно з Основним законом держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність та зобов’язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток суспільства та держави в цілому.

 Зараз ніхто не відштовхує думку про те, що за молоддю майбутнє, що саме ця категорія населення приведе до позитивних перетворень у суспільстві. Але поряд з тим вочевидь стає залежність ефективності використання цього потенціалу від рівня здоров’я молодого покоління, його способу життя.

 Протягом навчального року намагаюся проводити роботу щодо виконання вимог охорони дитинства, техніки безпеки, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм. Намагаюся забезпечити стабільний руховий режим учнів на уроках та під час виховних заходів за рахунок рухових пауз на уроках.

                   Комплекс фізкультурної паузи

1. В.п. – основна стійка. 1- праву ногу назад, руки вгору назовні, потягнутися (вдих); 2- в.п. (видих); 3 – те ж, відставляючи назад ліву ногу (вдих); 4- в.п. (видих). Виконати 6-8 разів у середньому темпі, потягуючись дивитись на руки.
2. В.п. – стійка ноги нарізно, руки до плечей. 1-4 – колові рухи зігнутими руками вперед; 5-8 – те ж назад. Виконати 4-6 разів у кожний бік, дихати рівномірно.
3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс. 1 – нахил уліво (видих); 2 – в.п.(вдих); 3 – нахил управо (видих); 4 – в.п. (вдих). Виконати 4-6 разів у кожний бік, дивитись у бік нахилу.
4. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на пояс 1 – присід на всій ступні, руки вперед (видих); 2 – в.п. (вдих). Виконати 6 -8 разів у середньому темпі, руки тримати долонями всередину.
5. В.п. – основна стійка. Колові рухи головою вліво і вправо. Виконати 4 -6 разів у кожний бік.
6. В.п. – руки в сторони. 1 – стрибок руки нарізно, сплеск руками над головою; 2 – стрибок ноги разом, руки в сторони; 3-4 – те ж. виконати до 30 стрибків і перейти на ходьбу на місці. Стрибати на носках, дихати рівномірно.

Переконана, що навчально-виховний процес буде тоді здоров'язберігаючим, коли він викликатиме в дитини внутрішнє бажання вчитися, захопленість навчанням, формувати відповідальність за власне майбутнє , тому намагаюся створювати сприятливі умови навчання, стимулювати учнів на всіх етапах навчально-пізнавальної діяльності. В усіх без винятку класах проводжу фізкультхвилинки, зарядку, різноманітні руханки, шукаю оптимальний руховий режим дітей, бо він є одним із важливих аспектів раціональної організації навчання, збереження і зміцнення здоров’я учнів. При організації  оздоровчих пауз і фізкультурних хвилин використовую різноманітні вправи – на зняття м’язових та розумових напружень, розвиток дихання, поліпшення кровообігу, приведення організму в бадьорий стан, створення радісного настрою тощо.

                        Комплекс фізкультхвилинки №1

1. «Потягеньки». В.п. – стійка ноги нарізно. 1-2 – руки вгору, потягнутися, 3-4 – вихідне положення. Повторити 5 разів.
2. «Лісоруби». В.п. – стійка ноги нарізно, руки вгорі, пальці зчеплені. 1-2 – нахил вниз, мах зчепленими руками; 3-4 – в.п. повторити 5 разів.
3. «На всі боки». В.п. – стійка ноги нарізно, руки по швах. 1-2 – нахил тулуба вправо, рука йде по нозі; 3-4 – в.п.; 5-6 – нахил тулуба вліво; 7-8 – в.п. зробити по 5 разів в обидві сторони.
4. «М’ячики». В.п. – присісти і обхопити ноги руками. Ритмічні стрибки. Повторити 10 раз.
5. «Маятник». В.п. – стійка ноги разом. Очима слідкувати за рухом м’ячика .
6. «Впіймай крапку». В.п. – стійка ноги нарізно. Повороти голови  слідкуючи за рухомою точкою лазера.

                                              №2

1. В.п. – сидячи за столом, руки схрещено на столі, голова опущена. 1-2 – піднести голову, руки вперед-угору, прогнутися, подивитися на руки (вдих); 3-4 – в.п.(видих). Повторити 4-6 разів у повільному темпі. Виконуючи вправу, напружити м'язи, прогнутися в попереку, потягнутися за руками вгору, а набуваючи в.п., розслабити м'язи.
2. В.п. – сидячи за столом, руки на столі. 1- руки перед грудьми, лікті на рівні плечей, долонями вниз; 2 – руки вперед (долонями всередину); 3- руки перед грудьми; 4- в.п. Повторити 4-6 разів у середньому темпі. Тулуб тримати вертикально. Дихання рівномірне, без затримок.
3. В.п. – сидячи на стільці, долоні на колінах. 1-2 – встати в положення о.с. (вдих); 3 -4 – в.п. (видих). Повторити 4-6 разів у повільному темпі. Підводячись, допомагати руками.

                                       Рухівка

«Естафета». 1. Учні по ланцюжку встають і сідають у єдиному ритмі – так, щоб, як тільки сів попередній, встав наступний.

2. Учні встають по рядах.

3. Учні встають змійкою.

4. Учні встають через двох людей.

5. Естафета з крейдою до дошки. Написати слово або коротку фразу. Перший учень сів на місце, тільки тоді встає другий.

«Іван – покиван». Всі сидять. Учитель, відвернувшись, задає класу число – необхідно викидати над головою відповідну кількість пальців. Потім він вимовляє: «Раз-два-три! Замри!» - повертається до учнів. У класі має стояти рівно стільки учнів, скільки пальців їм було пред’явлено.

«33» Учні шикуються у шеренгу, і перший учень починає рахунок. Учасники мають порахувати від 1 до 33, називаючи по одному числу. Ті. Кому дістаються числа, які мають «3» або діляться на «3», їх не називають, а заміняють оплеском. Якщо хтось помиляється, то він вибуває з гри. Рахунок починається з початку.

Матеріали здоров'язберігаючої тематики для використання на уроках історії.

МЕТОДИ ЗАГАРТУВАННЯ КОЗАКІВ.

 Історія України 5, 8 клас

Як відомо, козаки жили серед квітучої природи з чистим і свіжим повітрям. За давнім звичаєм, більшу частину року вони ходили в легкій одежі, без головних уборів, часто босими ногами і з оголеним торсом, що давало добрий ефект від повітряних ванн.

Завдяки дії повітря поліпшувався сон, з'являвся бадьорий та життєрадісний настрій.

 Дуже великого значення для загартування козаків мав сон на свіжому повітрі. Це підвищувало стійкість організму до простудних захворювань верхніх дихальних шляхів.

 Великого поширення серед запорожців набуло загартування водою. За словами Д.І.Яворницького: « козаки вставали на ноги із сходом сонця, зразу ж умивалися холодною джерельною або річковою водою».

 Серед різноманітних фізичних вправ козаки нерідко віддавали перевагу плаванню. Майже  неймовірно: частина козаків купалися навіть взимку. Це ж яку потрібно мати витримку, силу волі, рівень загартованості, щоб ввійти в холодну, льодяну воду.

 У багатьох істориків, особливо іноземних, уже склалася традиція підкреслювати надмірне вживання козаками алкоголю. Однак ці твердження носять дуже суперечливий характер. Наприклад, Г.Боплан вказує: „ Під час походів цей люд дуже стриманий, а коли знайдеться між ними в поході якийсь пияк, отаман одразу ж наказує викинути його в море. Ім. Забороняється брати в морський похід чи на бойові операції горілку: вони дотримуються цього дуже суворо.”

 Таким чином, систематичне виконання фізичних вправ разом з ефективною системою загартування виховали той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками всього українського народу.

НАСЛІДКИ ДЛЯ ЗДОРОВЯ АВАРІЇ НА ЧАЕС.

Історія України 5 клас

У ніч на 26 квітня 1986 року вибухнув реактор на Чорнобильській атомній електростанції. У повітря було викинуто величезну кількість смертельних для всього живого радіоактивних речовин. А в цей час люди йшли на першотравневу демонстрацію, в тому числі і діти. Про небезпеку оголошено не було. Внаслідок цього величезна кількість населення зазнала радіаційного впливу.

Доісторична медицина

Всесвітня історія 6 клас

Початки лікування і гігієнічних знань народилися із спостережень і досвіду на найраніших стадіях існування людини і закріпились у звичаях та прийомах лікування і захисту від хвороб, що створили народну медицину та гігієну. Значну роль серед попереджувальних та лікувальних заходів відігравало використання сил природи (сонця, води, повітря), емпірично знайдених лікарняних засобів рослинного та тваринного походження.

 Спочатку хвороби розглядались як зовнішня і ворожа людині жива істота, що проникає в тіло і викликає хворобливий стан. Безпорадність перед силами природи, нерозуміння оточуючого світу призвели до виникнення уявлень про злих духів, які вселяються в людину, і застосуванню ряду магічних засобів і прийомів лікування (заговори, молитви, заклинання та ін.), що мали в собі зачатки психотерапії. Розвивалися знахарство, шаманство; виникла жрецева, храмова медицина.

Примітивні інструменти для лікування та амулети

Йоги. Здоровий спосіб життя. Профілактика йододефіциту. Всесвітня історія 6 клас

  Щоб стати досконалим, треба було тренуватися. Для цього індійці розробили спеціальну систему вправ для душі і тіла. Вона називається йогою, а її прихильники – йогами. Мета її – підкорити тіло розуму, волі. Завдяки тренуванню йоги досягають великої досконалості тіла.

 Фізичні вправи йогів включають загартування, правильне дихання. Це один із способів лікування без ліків та збереження здоров'я. Здоров'я – це дарунок природи. Людина від природи має високо вдосконалений функціональний організм, оптимальної форми тіло для життєдіяльності, з універсальним захистом від різних зовнішніх та внутрішніх негативних впливів – холоду та спеки, ран та отрут, стресів та травм, голоду та хвороб тощо.

 Сьогодні дуже поширеним є таке захворювання як нестача йоду.

Історія проблеми нестачі йоду в організмі людини налічує майже таку ж кількість тисячоліть, як і власна історія людства.

 Уперше зоб і пов'язана з ним хвороба кретинізму з'явилася ще задовго до нашої ери, за часів давніх Китаю та Індії. Найстаріше зображення зобу було знайдено на буддійських фресках ІІІ –ІІ століть до н.е. в Пакистані (містоГандахар).

 Медики світу давно довели, що в разі нестачі йоду в організмі людини людство стає перед загрозою хвороб, пов'язаних з йододефіцитом.

 Нестача йоду викликає зоб, дитячий кретинізм, уповільнення психічного й розумового розвитку дітей тощо. Урешті – решт ці хвороби здатні знищити не лише окрему людину, але й цілі популяції. Йододефіцит є однією з причин виродження нації. Щоб цього не сталося треба вживати йодовану сіль.

Єгипет.

 Всесвітня історія 6 клас

 В єгипетській медицині ми зустрічаємо суміш найдикіших, забобонних, доісторичних поглядів із розумними, суворо перевіреними спостереженнями і висновками. Будь-якому лікарю було визначено виконувати лише ті правила, які жерці виклали в особливих творах. Всі відкриття в медицині приписувалися богам і богиням: Озірісу, Ізіді, богині Бупастіс і Тоту. Лікувальна справа знаходилася в руках жерців – пастофорів; вони приймали хворих в храмах. Викладання медицини здійснювалося в особливих школах. Гігієна в Єгипті грала значну роль; були точно визначені спосіб життя громадян, їх їжа, сон, обмивання. Багато з подібних правил були запозичені євреями і ввійшли в їх священні книги. Кожні три дня (за іншими – три місяці) визначалося приймати послаблюючі та рвотні для очищення тіла; у визначені проміжки часу призначався піст. Здоров’я підтримувалося також іграми. Особливі рахівники вели записи про народжуваність і смертність із зазначенням причин хвороб. Поховання здійснювалося на кладовищах, в горах; для трупів царів будувались особливі кургани у вигляді пірамід. Трупи вільних громадян бальзамувались в трьох видах відповідно суспільному положенню померлого. Як анатомія так і фізіологія майже повністю відсутні в єгипетській медицині. Тілом керують чотири духи (декани). До 50 років тіло збільшується в вазі кожного року на ½ лота, а пізніше починає зменшуватися, від цього і відбувається смерть. єгиптянам були відомі властивості 700 засобів, які добувалися із всіх 3 царств природи. Були відомі опій і гашиш. В порівнянні із сучасною медициною внутрішніх засобів було не дуже багато; ліки давалися завжди свіжі і підігріті; також ліки змішувалися з тістом і давалися в вигляді хліба. Щоб ввести ліки дітям, годувальниця приймала його і воно з молоком потрапляло до немовляти. Засоби, які не вводилися через рот, були дуже різноманітні: клізми, тампони, затички, впорскування, втирання, обкурювання, мазі, припарки. Зуби пломбувалися, відсутні замінювалися на штучні, які прив’язувалися золотою проволокою до сусідніх зубів. На думку Еберса, заклинання мали значення тільки для нижчих прошарків суспільства. Єгипетські лікарі досягли в лікуванні очних хвороб дивовижного мистецтва; призначалися ліки і проводилися операції. Єгипетське малокрів'я складає своєрідну хворобу, походження якої від паразитів пояснено лише недавно; ця причина, однак, вказана дуже точно ще в папірусах. Хвороби шкіри і особливо проказа зустрічалися часто; проказа вважалася заразною, тому хворі ізолювалися. Хірургія єгиптян значно поступалася індійській, але перев’язка ран здійснювалася досить задовільно; при переломах змінювалися пов’язки; виразки присипалися порошками або лікувалися мазями. Акушерство було досить розвинене; велика кількість прийомів для ведення правильних пологів, також для лікування жіночих хвороб та безпліддя були запозичені у єгиптян греками і описані грецькими лікарями.

Греція.

 Всесвітня історія 6 клас.

 Одним із засновників медицини в Стародавній Греції був Ескулап – єгиптянин, що перебрався в Грецію. Від Ескулапа вважалось вели походження жерці, що займалися лікуванням – асклепіади. Лікування здійснювалося в храмах, яких налічувалося більше 320. В храмі зцілення здійснювалося методом інкубації: хворий, що молився протягом дня, засинав у храмі; бог з’являвся у сні і оголошував свою волю. В Греції було декілька лікарських шкіл, які змагалися одна з одною і, намагаючись привернути більше учнів, стали викладати медицину і світським людям. Особливо славились школи в Кренах, Кротоні і Родосі. Всі вони занепали, коли виникли дві нові: в Книді і на острові Косе. Найкращою була остання: з неї вийшов Гіппократ.

Окрім храмів іншим джерелом медичних знань були філософські школи. В них вивчалась вся природа, відповідно і хвороби. Філософи висвітлювали медицину з іншого боку ніж лікарі-практики – саме вони розробляли її наукову сторону; вони, крім того, за допомогою своїх бесід поширювали медичні знання серед освіченої публіки. Третє джерело медицини становила гімнастика. Люди, що завідували нею, розширили коло своїх дій та лікували переломи та вивихи, що спостерігалися часто в палестрах.

Вправлення вивиху.

Спорт у житті греків.

Всесвітня історія 6 клас

Хто з вас любі друзі, цікавиться історією фізичної культури та спорту, той. Напевне, знає, що про досконалість свого фізичного стану люди почали дбати ще на межі палеоліту і неоліту. Про це переконливо свідчать написи та малюнки, виявлені на стінах печер. Пізніше кам’яні плити, глиняні таблички, папіруси етрусків, хетів, ассирійців, єгиптян розповіли вже про певну систему фізичного гарту.

Однак лише за часів Стародавньої Греції, де наука, освіта, культура, мистецтво та філософія набули найвищого розквіту, фізичне виховання було проголошене основою життя і доведене до рівня культу.

Саме звідти пішли такі слова, як олімпіада, стадіон, атлет, гімнастика тощо. Найбільшою образою для себе житель Еллади вважав, якщо його зараховували до тих, хто не вміє писати або плавати. Філософ Платон називав кульгавою кожну людину, в якої тіло і розум не були однаково розвинені. У V столітті до нашої ери, коли Олімпійські ігри стали традиційними, спартанський цар Архівам був покараний радою старійшин за шлюб з жінкою малого зросту.

Фізичне виховання Афін.

В Афінах навчання велося одночасно в трьох школах: граматичній, музичній і гімнастичній. В останню, так звану палестру, учень вступав у шестирічному віці. Тут він перебував більшу частину дня – займався фізичними вправами і брав участь у змаганнях. Причому, фізичне навантаження збільшувалось з кожним роком, враховуючи змужніння юнака.

Грецькі діти ледь не з молоком матері всотували в себе дух суперництва та боротьби. Вже змалку вони знали секрети бою «півників», коли, підстрибуючи на одній нозі, треба було збити суперника, змусивши його втратити при цьому рівновагу.

Гімнасії (від слова «гюмнос» - голий, непокритий) приймали юнаків віком 14-16 років. У цих навчальних закладах юні елліни прилучалися до боротьби, бігу, метань списів і дисків, ігор з м’ячем, вивчення основ військової справи.

Всесвітня історія 7 клас

Розвиток медицини у Візантії.

У Візантії було складено багато навчальних посібників з медицини. Основними методами лікування вважалися проносні і кровопускання. Таким чином візантійці намагалися вивести з організму «шкідливі лишки». При хірургічних операціях використовувалися різноманітні інструменти, а також усиплюючі та місцеві знеболюючі засоби. Лікарі самі збирали цілющі трави і виготовляли з них багато ліків у вигляді настойок, відварів, мазей. У ХІ столітті при одному з монастирів у Константинополі було відкрито лікарню. Лікарі вели прийом і тих хворих, які приходили. Для навчання лікарського мистецтва при лікарні було створено медичне училище. Кровопускання в середні віки.

Розвиток медицини в країнах халіфату.

 У Середній Азії жив великий учений Ібн – Сіна; в Європі його називали Авіценна. Він був дуже різнобічним мислителем – філософом, астрономом, географом, медиком, поетом. Відомо понад 100 його наукових праць. Особливо уславився Ібн – Сіна як лікар. У своїй знаменитій праці «Канон лікарської науки» він описав ознаки багатьох хвороб, які до нього не вміли розрізняти. На Сході Ібн – Сіну називали главою вчених.

Їжа та напої в Середньовіччі.

Середньовічні хроніки розповідають про те, як бідували люди під час голодоморів. Вони об’їдали листя на деревах, готували узвар із болотних трав, випікали млинці із жирної білої глини, смажили гризунів та комах. Траплялися також випадки людожерства.

  Але й за сприятливих умов не всі люди, навіть якщо вони були багатими і шляхетними, харчувалися завжди пристойно. Раціон людини залежав не тільки від матеріального достатку, а й від природних умов, роду занять, місцевих звичаїв і традицій.

 Велику роль, особливо в епоху Раннього Середньовіччя, у забезпеченні людини їжею відігравало полювання. Але воно не завжди було вдалим.

 Набагато надійнішою була риболовля. Рибу їли навіть сирою, проте частіше варили, коптили, солили, в’ялили, сушили. Такою рибою харчувалися в дорозі.

Хліб і виноградне вино були найпоширенішими продуктами в Південній Європі. У країнах Північної Європи, де виноград не визрівав, частіше вживали пиво. Хліб випікали із без дріжджового тіста. Борошно виготовляли з проса, ячменю, пшениці, жита.

На середньовічному городі росли ріпа, редька, бруква, капуста, на півдні – бобові культури, сочевиця. Для приготування чаю люди в ті часи широко використовували ромашку, звіробій, ялівець. Нагідки, хміль, конвалію настоювали як холодний кисіль. Найпоширенішими фруктовими культурами були яблуня та аґрус. У лісі збирали горіхи, ягоди, гриби.

 Порівняно рідко в їжу використовували молочні продукти.

У середині міських мурів.

Вулиці середньовічного міста були вузькими, темними, брудними. Каналізації не існувало, сміття викидали просто на вулицю. У дощ вона перетворювалася на справжнє болото, і пішохід ризикував подолати її лише на ходулях. Наприкінці ХІІ століття французький король Філіпп ІІ Август знепритомнів від тих «пахощів», що через відчинене вікно донеслися до його паризького палацу. Після цього він наказав замостити дорогу.

А у ХУ столітті імператор Фрідріх ІІІ ледь не потонув у центрі міста разом із конем. Зате в такій багнюці добре почувалися численні гуси, качки, свині, яких тримав кожен бюргер. Не дивно, що в середньовічних містах часто спалахували жахливі епідемії.

Місто погано забезпечувалося питною водою. Спочатку водопроводи виникли в Італії, а згодом і в інших країнах Європи. Проте вода надходила не в будинки, а у відкриті громадські фонтани і цистерни, де легко забруднювалася. Вуличного освітлення не існувало.

У містах рано відкрилися корчми і шинки. Там не лише вживали хмільні напої, а й грали в кості та карти, які прийшли від арабів і користувалися популярністю по всій Європі. Неодмінною рисою міського життя стали готелі, громадські лазні та перукарні. Зазвичай перукар був за сумісництвом ще й хірургом – «пускав кров» і робив не складні операції. У містах працювали численні лікарні – лазарети. Вони отримали таку назву тому, що їхнім покровителем вважався Святий Лазар.

Середньовічні люди рано зрозуміли, що бруд сприяє поширенню епідемій. Уже з кінця ХІІІ століття магістрати почали постійно видавати накази про благоустрій міст. Згодом дотримання в містах чистоти й порядку стає у Західній Європі повсюдним.

Епідемії.

Змінювали склад і кількість населення в Європі страшні епідемії, майже безперервні війни та часті голодомори. Середньовічні медики нічого не знали про справжню природу хвороб, тому своїм «лікуванням» часто більше завдавали шкоди хворим, ніж допомагали їм. Вони були безсилими запобігти епідеміям туберкульозу, сибірської язви. Жовтухи, малярії, дизентерії, черевного тифу та інших смертельних недуг. Доймала багатьох середньовічних людей страшна проказа, яка перетворювала людину на живий труп. Але найстрашнішою хворобою середньовіччя залишалися чума, єдиним порятунком від якої аж до 18 століття служило дотримування поради – втікати із зараженої місцевості якомога швидше, якомога далі і повертатися якомога пізніше.

Шлюб і сім'я в Середні віки.

На зорі середньовіччя на укладення шлюбів у Європі впливали римські та варварські традиції. Так, римське право узаконювало ранні, майже дитячі шлюби – з 12 річного віку, але до кінця середньовічної доби шлюбний вік у Європі зріс на кілька років.

Традиції варварів допускали шлюби між родичами, натомість забороняли їх між вільними та рабами

Їжа та напої

Харчувалася середньовічна людина загалом скромно. М’ясні страви навіть заможні споживали не щоденно, селяни ж смакували ними лише у найбільші свята. Цукру середньовічна Європа не знала, його замінював мед. Споживали переважно житній хліб, каші. Боби під часниковим соусом. Мало їли фруктів і овочів, сир же і риба взагалі були делікатесом. Щоб зникло відчуття голоду, шлунок наповнювали вщерть, тому люди часто страждали нездоровою повнотою й нетравленням шлунку. Багато пили пива й вина. Спирт, що його європейці назвали «горілчаним чортом», вперше з’явився біля 1100 року, а ще через пару століть збентежена Європа сушила собі голову над тим, як його позбутися.

Їли здебільшого двічі на день. Харчувалися нерегулярно, бо гучні бенкети змінювалися тривалими постами, за дотриманням яких церква дивилася обома. Але найбільше поститися доводилося в голодні роки. Вчені вважають, що неякісне й нерівномірне харчування підривало здоров’я людей, викликало в них потяг до «чуда» та здатність до видінь.

Китайська кухня середньовіччя

Для більшості китайців з харчуванням завжди було сутужно. Харчами не перебирали – споживали ледь не все підряд. Страв існувало багато, понад 130. вони поділялися на «основну їжу» - випічку з муки, зварену на пару крупу тощо та «додаткову їжу» - овочеві, м’ясні та рибні страви. Продукти споживали лише вареними чи смаженими. З УІІ століття в Китаї з’явився цукор-пісок. З м’ясних страв делікатесом вважалася собачатина. Охоче споживали китайці й молоко.

Прості китайці запивали страву водою, а заможні гурмани – просяним чи рисовим вином. У ІІІ – ІУ століттях китайці познайомилися з чаєм і буквально закохалися в цей цілющий напій. Чай оспівували поети, про нього писали наукові праці! До ХІУ століття, поки в країні не з’явився чайник, чай варили як суп, а не заварювали його окропом.

Заняття спортом. Китай.

Найбільш масовим видом спорту в середньовічному Китаї була командна гра в м’яч. Команди налічували по «десять з гаком» гравців. Ця гра була пращуром нашого футболу. Любили китайці також поло – спортивну гру в м’яч верхи на конях.

Історія України 9 -10 класи

Народна їжа та харчування  українців у першій половині ХІХ століття.

 Найбільш давнім способом консервування овочевих продуктів для приготування сезонних запасів, яким найчастіше користувалися у ХІХ столітті, було соління і квашення. Квасили капусту, буряки, солили огірки, груші-гнилички, яблука садові й дикі, кавуни, сливи, гриби. Маринували сливи в медовій ситі або у виноградному вині. Одним з найпоширеніших способів заготівлі садовини й продуктів збиральництва було сушіння…

У ХІХ столітті переважав рослинний характер харчування. Продукти тваринництва були досить дорогими.

Суттєвим доповненням до бідної на білки селянської їжі була риба. Рибу солили і зберігали в діжках. А солону ще й в’ялили на повітрі або сушили в печі й зберігали в полотняних торбинках, підвішених в коморі чи на горищі.

Серед рослинних страв у харчуванні українців значну роль відігравали варені страви із зернових, хлібних рослин. Найдавніші за походженням, нескладні в приготуванні й висококалорійні каші становили суттєву частину народного харчування. Каші виготовляли з проса, гречки, кукурудзи, ячменю, вівса, зрідка пшениці. Із цих самих круп варили і рідкі страви: пшоняний куліш, ячний крупник та ін.

Найбільш популярним, виразним і звичним у харчуванні українців, як і багатьох інших народів, був і досі лишається хліб. У ХІХ столітті з хлібом їли рідкі й густі страви на сніданок, обід і вечерю, фрукти й кавуни або молоко чи кисляк на підвечірок.

На відміну від європейців, українці здавна віддавали перевагу житньому «чорному» хлібові, що з подивом засвідчували іноземні мандрівники. Унаслідок зубожіння селян уже в ХІХ столітті чистий житній хліб без домішок ставав у них рідкістю.

Чай у ХІХ столітті ще не набув поширення у селянському середовищі. Заварювали цілющі рослини: м’яту, звіробій, чебрець, липовий цвіт, а то й просто вишневі або малинові гілки, та й пили відвар.

До харчового раціону сільського населення входили також напої, які можна розділити на: безалкогольні, слабоалкогольні та алкогольні.

Український спорт в умовах бездержавності.

У складних умовах бездержавності прославляли Україну своїми виступами українські атлети. СРСР не брав участі в Олімпійських іграх. Натомість у 1920-х роках під керівництвом Червоного спортивного інтернаціоналу проводилися альтернативні Міжнародні робітничі олімпіади. Усе ж в Олімпійських іграх в 1920-х роках у складі команд Польщі, Румунії, Чехословаччини, Латвії, США та Канади брали участь і українські спортсмени. Першим українцем – призером Олімпійських ігор став львів’янин кіннотник Адам Круликевич, який на іграх УІІІ Олімпіади в Парижі виборов бронзову медаль у подоланні перешкод. У 1928 році на олімпійському турнірі в Амстердамі та через чотири роки в Лос-Анджелесі успішно виступив львівський шабліст Тадей Фрідріх.

Ігри енергізатори та ігри оптимізатори

Для впровадження здоров'язберігаючих технологій використовую різні методи навчання. За допомогою слова регулюю діяльність учнів, їхні вміння та навички. Саме словесними методами визначаю основні алгоритми здорового способу життя. На початку уроків проводжу спеціальні вправи, ігри-енергізатори, а наприкінці ігри-оптимізатори. Перші проводжу з метою підвищення енергетичного ресурсу класу, формування позитивного емоційного настрою на продовження заняття. Вони також сприяють розвиткові колективних форм взаємодії, які проявляються в доброзичливому ставленні до однокласників, умінні підпорядковувати власні дії зовнішнім вимогам. Ігри-оптимізатори розвивають рефлексію, яка виявляється в осмисленні власних дій та станів, пізнанні свого внутрішнього світу, а також у формуванні позитивного образу «Я». Діти отримують позитивний досвід спілкування, створюють позитивне само сприйняття незалежно від реальних успіхів дитини у навчальній діяльності й підвищення настрою наприкінці заняття.

                                             Ігри – енергізатори.

ЗНАЙОМСТВО

1. Учасники гри, стоячи в колі, по черзі називають своє ім’я. Друге коло проводиться з повторенням імені сусіда праворуч та імені сусіда ліворуч.
2. Учасник називає себе, кидає м’ячик будь-якому члену групи, той називає своє ім'я і кидає м’яч комусь за власним вибором. Наступного разу учасник уже називає не тільки своє ім’я, а й ім’я того, кому кидає м’яча.

ПОБАЖАННЯ

Усі гравці сідають у коло.

Один учасник встає, підходить до кого-небудь, вітається з ним і висловлює побажання на день. Той, до кого підійшов учасник, у свою чергу підходить до наступного і так далі доти, доки кожний не отримає побажання на день.

ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ

     Діти стають у коло й беруться за руки. Ведучий стоїть збоку і спостерігає за ходом гри. Перший гравець стискає руку сусіда праворуч від нього, а той передає імпульс стискання наступному гравцеві, і так іде по ланцюжку. За сигналом «Стій!» гра зупиняється, й ведучий повинен вгадати, де зупинилося стискання. Якщо це йому вдається, то ведучим стає той, кого вгадали. Якщо ні, то ведучий залишається.

ХОДІННЯ ПО ПАПЕРУ

    Дітей ділять на дві команди. Кожній команді дають по два аркуша паперу. Можна ставати тільки на один аркуш паперу, тому потрібно ставати обома ногами на той аркуш паперу, що лежить попереду, а той, що залишився позаду, класти перед собою. І так до позначеного місця й у зворотному напрямку. Усі члени команди по черзі змагаються в такому пересуванні.

                                     

                                       Ігри – оптимізатори

КОМПЛІМЕНТИ

1. Усі гравці стають у коло. Один із гравців повертається до свого сусіда й говорить йому що-небудь хороше. Той у відповідь повинен сказати «Спасибі» й повернутися до наступного. І так доти, доки кожний з учасників не отримає комплімент.
2. Кожний учасник сам говорить про себе щось хороше. Граючи в цю гру та подібні ігри, можна передавати один одному якийсь предмет, що став традиційним; це може бути сердечко, зшите з тканини, або щось подібне.

ГАРЯЧИЙ СТІЛЕЦЬ

  У центрі кімнати стоїть стілець. Всі по черзі сідають на нього. Коли хтось сидить на стільці, решта членів групи, підходячи до нього ззаду, звертаються з такими словами: «Найбільше мені подобається у тобі те, що ти …» або «Ти найкращий …» і т.ін.

Предмет	Клас	Теми занять	Форми і методи
Історія України	7	Культурний розвиток Київської Русі наприкінці Х – у першій половині ХІ ст.. Культурний розвиток Київської Русі у другій половині ХІ-першій половині ХІІІ ст..	Рольова гра «Музичне мистецтво давньоруських слов’ян» Повідомлення про розвиток медицини.
Історія України	8	Виникнення українського козацтва та перших Січей.     Культура України в другій половині ХУІІІ ст..	Повідомлення про методи загартування козаків, традиційні страви.   Дослідження «Особиста гігієна та гігієна побуту»
Історія України	9	Традиційно-побутова культура на українських землях наприкінці ХУІІІ – у першій половині ХІХ ст..     Становлення та консолідація української нації. Повсякденне життя українців.   Культурне життя України в другій половині ХІХ ст..	Семінар         Повідомлення «І.Мечников – перший лауреат Нобелівської премії з України» Повідомлення «Повсякденне життя: звичаї, традиції, побут».
Історія України	11	Культурне життя в Україні у другій половині 40- на початку 50-х років.   Культура і духовне життя в Україні в умовах десталінізації.   Культурні процеси в незалежній Україні.	Повідомлення «Досягнення спорту»   Повідомлення: «Розвиток медицини»,                « Охорона здоров'я». Урок-репортаж.
Основи філософії (Людина і суспільство)	11	Розділи: «Людина» (11 годин), Культура(5 годин), «Людина в сучасному світі» (7 годин)	«Мікрофон», прес-конференція, «Шпаргалка», «Дерево рішень», міні-практикуми, «власні приклади»,
Історія України. Всесвітня історія (інтегрований курс)	6	Релігія та культура Давньої Індії.       Релігія та культура Давнього Китаю.     Давня Спарта. Грецька культура.	Повідомлення «Профілактика йододефіциту та здорового способу життя». Повідомлення                              « Нетрадиційна китайська медицина». Метод «Прес» «Коло ідей»
Історія середніх віків	7	Людина в середньовіччі.           Господарське та повсякденне життя в середньовічній Європі.	Бесіда про вплив природних чинників на життя і здоров’я людини. Робота з підручником, складання таблиці.     Робота з текстом і додатковою інформацією «Харчування в середні віки»
Всесвітня історія	8	Повсякденне життя Західної Європи.	Лабораторна робота з текстом підручника і робота в групах            « Спосіб життя».
Всесвітня історія	9	Повсякденне життя людей наприкінці ХУІІІ – у ХІХ ст..             Духовне життя світу наприкінці ХУІІІ – у ХІХ ст.. Розвиток науки і мистецтва.	Презентація «Раціон харчування і його вплив на здоров'я».   Групова робота «Розвиток медицини у ХІХ ст.». Складання таблиці.
Всесвітня історія	10	Освіта. Наука. Техніка. Мистецтво. Олімпійський рух.	Повідомлення «Розвиток спорту» «Досягнення медицини»
Всесвітня історія	11	Загальна характеристика напрямів розвитку культури у другій половині ХХ- на початку ХХІ ст..	Презентація «Досягнення медицини»
Практичне право	9	Права і обов’язки людини.	Робота з документами.

Запропоновані рекомендації можуть бути використані вчителями історії у розробці уроків з метою посилення здоров'язберігаючої спрямованості уроків.

Використовуючи ці рекомендації вчителі можуть вирішувати проблему не тільки підвищення рівня якості  знань та творчих здібностей учнів, а й проблему створення оптимальних умов для розвитку та саморозвитку особистості учня, спрямованих на поліпшення розумових та фізичних можливостей, оволодіння знаннями та вміннями з основ наук про здоров'я та пропагування здорового способу життя.